Наприкінці 13 століття англійський король Едуард I скористався династічною загрозою в Шотландії, щоб поширювати свою владу на північного сусіда. За лічені місяці війська Едуарда окупували країну, а місцева знати принесла йому присягу, проте дрібні феодали серпанкувиснули публічне повстання. В кінцевому рахунку північанам вдалося відстояти свою незалежність — після двох кровопролитних воєн, що розтягнуті на п'ятдесят із зайвим роком. Але ціна свободи могла виявитися не такою високою, якби не конкуренції шотландських аристократів, які в пошуках особистої вигоди часом навіть виступала заодно з англійцями. «За Шотландію!» — настільна гра, учасники якої очолюють шотландські клани перед обличчям англійського вторгнення. Гравців об'єднує загальна мета — зупинити Едуарда, — заради досягнення якої вони збирають війська та відправляють їх на полі бою. Однак наприкінці партії, коли війна закінчиться, новим королем скоттів і переможцем у грі стане тільки один із суперників — найбагатший, а зовсім не найдобріший. Тому гравці намагаються вести переможну війну економно та навіть уїдаються на ній заробляти, зокрема перебігаючи на бік супротивника — адже гроші, як відомо, не пахнуть. На початку гри учасники вибирають клани, за які виступатиме: Б'юкененів, Дональдів, Коминів, Макеїв або Маклаудів. Кожен гравець отримує 4 золотих і 4 загони, а також компоненти свого клану: планшет для зберігання особистих армій і грошей, поле, куди викладатиме спрямовані в бій загони, і два жетони вибору — з англійською короною й шотландським беретом. Посередині стола розташовується загальне ігрове поле з Путем уражень, на якому зазначають просування війська Едварда. Крім того, на полі викладається колода із семи мап англійських воїнів, мапи кинджалів і воланок. Кінжали видаються гравцям за Зрада. На кожній такій мапі зображено до трьох клинків, і чим більше їх набереться в клану до кінця партії, тим нижчі його шанси на перемогу. А вольочки — це картки особливих дій, якими можна скористатися в різні моменти гри. На початку раунду відкривається верхня карта англійських війська. На ній зазначено, з чим доведеться зіткнутися шотландцям цього разу: сила англійців, нагорода для учасників битви та особливі правила, що діють упродовж цього раунду. Потім суперники здійснюють дії. Так само гравець має поповнити ряди одним із чотирьох способів: взяти собі 1 золотий або 2 загони, купити 4 загони за 1 золото, або ж викласти за 1 загін на поле кожного клану, а також на загальне поле Шотландії. Крім поповнення, гравець може (але не зобов'язаний) відправити в похід скільки завгодно своїх загонів, переклавши їх із планшета на кланове поле. Коли всі дії виготовлені, кожен учасник вирішує, кого він підтримуватиме в цьому раунді: шотландців або Британців. Сумарна сила вірних Северу загоніврівнює із силою англійських сил, до якої додаються загони перебіжників, а потім усі учасники битви отримують нагороду. Перегорода прихильників Шотландії залежить від того, переміг вонибанців або програвали. У першому випадку вірні клани беруть по мапі воланок, у другому — за одним загоном. Крім того, на мапі англійських воїнів вказано, скільки золота отримують шотландці під час перемоги та ураження. Перебіжники отримують карти кинджалів і забирають свої гроші за будь-якого результату битви — проте чим більше кланів підтримає Едварда, тим менше золота дістанеться кожному з них. Зазвичай гра закінчується після сьомого раунду, коли розіграні всі карти англійських війська. Соперники підраховують клинки на своїх картах кинджалів, і якщо водночас хтось занадто сильно вирвався вперед, він уже не може претендувати на перемогу. Найбагатший із решти гравців стає переможцем. Але партія може завершитися й раніше — якщо англійські чотири рази витримають верх над шотландцями. У цьому разі національним героєм і переможцем стає той, хто набрав найменше кинджалів. Настільна гра «За Шотландію!» ґрунтується на ситуації, відомій як дилема, в'єднаного. Для перемоги гравець має стати на бік загального супротивника, але якщо попередників виявиться занадто багато, вони залишаться в програші. Учасникам гри неминуче доведеться виступати не тільки за Шотландію, але й проти неї, — по-іншому тут не виграти. А щоб вибрати правильний момент для свого зрадження й отримати з нього найбільшу вигоду, знадобляться не тільки розрахунок і тактика, а й вміння здогадатися про плани суперників.