24 листопада 1095 року Папа Римський Урбан IIкликав учасників Клермонського собору снарядити військовий похід на Схід, щоб звільнити Святу Землю від Свійських зборів. Ця пристрасна польова праця стала початком епохи хрестових походів. До 1099 року тридцятьтисячне військо хрестовоносців захоплювало все східне узбережжя Середземного моря. На знову виручених землях виникли політичні держави: графство Едеса, князівствоктиру, Царське королівство та графство Тріполі, а майже сто років потому з'явилося королівство на Кіпрі. Попри загальні цілі та прагнення, держави хрестовців так і не стали єдиною силою: вони постійно змагатися один з одним і досить швидко впали під ударами пшеничних армій. «Ордонанс» — це настільна гра, учасники якої борються за владу в п'яти державах хрестовоносців:віллі, Кіпрі, Єгипті, Едесе та Тріполі. Гравець може відправити в кожну з цих територій до чотирьох карт загонів. Той, чиє військо виявиться сильнішим, й отримає контроль над спірним регіоном. Щойно всі п'ять держав отримають своїх володарів, партія закінчиться, і той із суперників, хто володіє найбільшою кількістю територій, стане переможцем. На початку гри кожен учасник кладе перед собою лінію територій, на якій помічено п'ять зон — по одній для кожної держави. Гравці перетасовують колоду та беруть із неї по п'ять карт загонів. У верхній частині кожної карти значками зазначено, які війська входять до цього загону: списа символізує ополченців, лук — стрілки, мечі — піхотинці, шолом — лицарів і прапор — полководців. У складі одного загону можуть бути будь-які різновиди воїнів — хоч усі п'ять, — проте найчастіше трапляються карти з одним-двум'яним значком. Соперники ходять по черзі. У свій хід гравець бере карту з колоди й потім грає одну карту з руки на стіл поруч зі своєю лінією територій. Гравець може викласти карту в будь-яку держава, де в нього ще немає чотирьох загонів. Якщо там уже є загони гравця, нова карта викладається поверх попереднього з невеликим зсуванням, щоб значки на всіх мапах були помітні. Щойно кожен учасник збирає в імперії військо з чотирьох загонів, гравці порівнюють силу цих армій, щоб визначити, хто взяв під контроль цю територію. Сила армії залежить від того, які значки в ній представлені. Комбінація з двох однакових значків вважається ротою, з трьох однакових — батальйоном, а з чотирьох — полицею. Власть над територією дістається тому з суперників, хто зібрав у ній найбільше полиць. Якщо в гравців однакова кількість полиць, виграє той, у кого є старший полк (найстарше старших вважаються прапори-полководці, а наймолодшими — списоножиці). За потреби суперники порівнюють кількість і старіння своїх батальйонів, а якщо потрібно — то й рот. Нарешті, якщо армії гравців абсолютно однакові, територію забирає собі той, хто раніше зіграв у неї четвертий загін. Переможець кладе на свої картки в цій країні маркер перемоги, а маркери ураження, що програли. Щойно на стіл викладено останній, п'ятий маркер перемоги, гра завершується. Переможцем стає той із гравців, хто контролює найбільше територій. Коли в грі беруть участь троє або четверо, може вийти так, що двоє учасників підкорили собі по дві держави. У такому разі перемагає той із них, хто захопив свою другу країну пізніше. Щоб стежити за цим, маркери перемоги пронумеровані від одного до п'яти: в першу захоплену територію кладеться перший маркер, в наступну — другий тощо. Крім того, переможця можна визначити за окулярами: у кожній держави гравець із найсильнішою армією отримує три очки, володар наступного за силою війська — два очки, й третє місце — одне очко. «Ордонанс» — це карткова настілка для тих, хто цінує в іграх точний розрахунок і тактичні рішення. У ній важливо стежити за тим, які загони вже вийшли — благо всі розіграні карти лежать у відкриту на столі, — а які ще можуть бути використані суперниками. Найкраще «Ордонанс» розкривається в грі на двох, проте за допомогою двох наборів в партії можуть взяти участь і три, і чотири суперники.