Тактична настільна гра «Сінобі. Війна кланів» присвячена одному з найяскравіших періодів японської історії — епохі веденням новин. У цей час Країна сонця, що сходить, була розколота на десятки князів, якими правили дайме — глави шляхетних самурайських пологів. Понад сто років між ними тривала боротьба за владу і землі, у якій клани застосовували всі доступні їм засоби — від прямої військової агресії до таємних диверсій. У настільній грі «Сінобі» учасники стають таємними агентами могутніх японських пологів: Го-Ходзе, Морі, Обидва, Такеда та Весуги. Щоб перемогти, гравець має зробити так, щоб до кінця партії війська йогоклана опинилися в більшості. З цією метою учасники розміщують загони в провінціях, відправляють армії в бій і користуються послугами ніндзь. На початку партії визначається, хто за яким родом виступатиме. Гравці зберігають свою кланову належність у таємниці до самого завершення гри. Якщо в партії бере участь менше за п'ять осіб, один або два клани стануть «нічними» — але які саме, теж залишиться в секреті. Потім кожен гравець бере на руку 4 картки з колоди. Гравці ходять по черзі, поки карти в колоді не закінчаться. Більшість карток являють собою самурайські загони, кожен із яких належить до одного з п'яти кланів. Під час партії гравець може розпоряджатися картами будь-яких кланів, зокрема ворожих — адже поки нікому не відомо, на кого він працює. Зате має значення, де розміщені ці загони: в провінції гравця (на столі перед ним) або в чужих володіннях (на столі перед суперниками). У кожній провінції мапи групуються за кланами, утворюючи армії. У свій хід гравець має віддати три вказівки. Перший захід — розмістити загін у чужій провінції, тобто викласти одну карту з руки перед іншим гравцем. Другий — або аналогічним способом зіграти карту перед собою, або перемістити загін із чужої провінції в будь-яку іншу. Третій захід — повести армію зі своєї провінції в атаку на армію в чужій провінції. Це можна зробити тільки дотримуючись таких умов: По-перше, армія, що спадає, має бути сильнішою за атаковану хоча б на одну карту, по-друге, ці армії мають бути частиною різних кланів, а по-третє, не можна напасти на армію, чия кількість у цьому ходу вже була змінена. Атакована армія втрачає один загін — «убита» карта вирушає в скидання. Звичайно, у грі є і ніндзя — таких карт лише три на всю колоду. Якщо на руці гравець має мапу ніндзя, він може використовувати її замість першого отвору. Ніндзя нападає на армію в чужій провінції, знищує один її загін, а потім сам йде в скидання. Наприкінці ходу гравець добирає карти з колоди. Наприкінці партії, коли в колоді не залишається карт, і кожен учасник зробив за останнім ходом, гравці підраховують, скільки загонів кожного клану залишилося в провінціях. Клан, якому вдалося зберегти найбільше сил, оголошується переможцем. Нейтральні клани водночас не враховуються, а якщо за першістю кількох гравців виграє той із них, у чиїй провінції більше «своїх» загонів. «Сінобі» — це нескладна та швидка настільна гра для тих, хто любить вводити суперників в оману та розкривати чужий блеф. Партія на трьох учасників кидає виклик дедуктивним здібностям гравців: за такої розкладі найважливіше зрозуміти, які клани залишилися нитками, і вміло ними скористатися. Граючи вчотирьох і особливо вп'ятеро, потрібно уважно стежити за ситуацією на столі та рахувати зігранні картки — тут уже не вдасться опинитися в лідерах із недогляду суперників. І зрозуміло, за будь-якої розклади треба до останнього тримати в таємниці, за якою клан ви насправді граєте.